Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Анна Евгеньевна Чикаленко d. 1964
From Rodovid PL
| Ród | Чикаленки |
| Płeć | Kobieta |
| Imię i nazwisko (po urodzeniu) | Анна Евгеньевна Чикаленко |
| Rodzice
♂ Евгений Харлампиевич Чикаленко [Чикаленки] b. 9 grudzień 1861 d. 20 czerwiec 1929 ♀ Марія Вікторівна Садик (Чикаленко) [Садики] d. 1932 | |
Lista wydarzeń
1912 ślub: Російська імперія, ♂ Зігмунд Келлер [Келлери]
Notatki
ВУЛИЦЯ ПРЕОБРАЖЕНСЬКА № 24
Зараз за цією адресою знаходиться Наукова бібліотека Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, а раніше тут локалізувався історико-філологічний факультет Новоросійського університету. На цьому факультеті, зокрема як і в Новоросійському університеті в цілому, а потім і в Інституті народної освіти, навчалося та працювало чимало одеських громадських діячів, серед них і представників Українського руху. В університеті діяла українська студентська громада, до якої належало близько 300 осіб. Одним з її лідерів був Дмитро Сигаревич, до неї входив Юрій Липа, Ганна Чикаленко, донька Євгена Чикаленка.
Діти Є. Чикаленка мали добру освіту: спочатку навчалися в одеській гімназії, де прослухали курс відомого педа- гога Л. А. Смоленського, а далі Лев, Ганна та Вікторія здобували знання у престижних вузах Європи, бо батько сповіду- вав принцип: «Учитися треба за кордоном, працювати дома.
У нас така обмаль інтелігенції, що не повернутись працювати на Україну, на національнім ґрунті — просто зрада» [18, ч. 26, c. 4]. Ганна студіювала природознавство у Лозаннському університеті. Закінчила навчання з добрими результатами. В останні семестри (1,5 року) була призначена асистенткою зоології в університеті. Згодом дівчина стала слухачкою літературно-історично-філософських студій у Парижі, вивчала літературу та філософію у Шотландії, закінчила Единбурзький університет. З її листів до С. Єфремова відомо, що, навчаючись в Единбурзі, вона починає перекладати твори європейських авторів — французьких і англійських письменників для газети «Рада». Є. Чикаленко пропонував дочці подавати для газети ґрунтовні статті про національний рух в Ірландії та Шотландії. Вони публікувалися та користували- ся популярністю у читачів. Як засвідчує лист Ганни до батька від 5 травня 1909 р., дівчина пропонувала йому для «Ради» цикл фейлетонів етнографічно-історично-політичного змісту з історії недержавних націй: кельтської й англосаксонської, а також народів Ірландії [8, № 35799], бо досліджувала в Единбурзі кельтський і провансальський національні рухи та боротьбу Ірландії за гомруль (автономію).
Після вдалого перекладу дівчиною з провансальської мови Ф. Містраля, опублікованого в ЛНВ, Є. Чикаленко пропонує дочці, за його фінансової підтримки, скласти та реалізувати проект видання перекладів світових класиків (французьких, італійських) українською мовою. Але задум не був реалізований у зв’язку з початком Першої світової війни. Чоловіком Ганни у 1912 р. став німець Зігмунд Келлер. Подружжя у во- єнні роки було заслане до Пермської губернії.
Лише 1917 р. Келлери повертаються в Україну. У листі від 22 серпня 1917 р. Ганна писала батькові, що шукала учительську посаду [10, № 858]. Вона знайшла її у Борисполі: в українсько-російській гімназії викладала французьку мову.
Рік своєї педагогічної праці жінка назвала одним із найкращих у житті. Ганна також мала офіційне право на викладання англійської мови, географії та природознавства, історії та історії західної літератури [36, c. 264–266].
У 1918 р. вона перекладає французькою та англійською мовою державні документи для іноземних кореспондентів, котрі висвітлювали події в Україні. Переклади їй замовляв відомий державний діяч, член Центральної ради — О. Шульгин.
Він також пообіцяв Ганні посаду перекладача при секретареві з національних справ, за умови формування відповідного секретаріату [36, c. 265].
Того самого року Ганна у складі дипломатичної місії виїхала до Швейцарії та працювала в українському посольстві в Берні до самої його ліквідації. Перекладала на іноземні мови матеріали про Україну для видань посольства. У кінці 1920 р. була переведена до Берлінського посольства.
Отже, від 1918 до 1964 р. Ганна проживала на еміграції: спочатку в Берні, потім — м. Берліні, Кілі, Женеві, а останні роки знову в Німеччині, у м. Тюбінгені. Там і згасло її життя у притулку для тяжко та безнадійно хворих. Стосунки Ганни з чоловіком після 1918 р. стали швидше дружніми, ніж романтичними, бо вона писала батькові про можливе розлучення із Зігмундом у зв’язку зі зміною його політичних поглядів, зміцненням у кожного з них національних почуттів [36, c. 262].
У 1920 р. Ганна, у зв’язку з непевним становищем українського посольства у Берні, мріє повернутися до викладацької праці, цікавиться через батька посадою у жіночих гімназіях Галичини. Є. Чикаленко розшукав їй вакансію викладача французької мови в Українському дівочому інституті Перемишля, але нею Ганна не скористалася, бо залишилася працювати при посольстві, хоча педагогічну справу вважала для себе найвідповіднішою. У Берні жінка жила з родиною Шульгиних, а з весни 1920 р. — поруч із Л. Шишмановою-Драгомановою.
Є. Чикаленко неодноразово писав знайомим про те, що найбільше з усіх дітей він був задоволений Ганною. З. Мірна згадувала його слова: «З усіх моїх дітей я більше за все задо- волений долею Галі, бо вона на своїй дорозі. Вона досконало знає чужі мови, а це тепер так потрібно для нас» [18, ч. 28, c. 8]. Роки еміграції стали найактивнішою частиною життя старшої дочки Євгена Харлампійовича. Вона стає співзаснов- ницею українських жіночих організацій, учасницею міжна- родних жіночих конгресів і популяризаторкою українських національних проблем. У 1919 р. бере активну участь в ор- ганізації Національної Ради українських жінок у Кам’янці- Подільському, кінцевою метою якої було здобуття незалеж- ності для української нації. Осередки Ради функціонували у Берліні та Празі. Г. Чикаленко-Келлер стала секретаркою Ради й автором її статуту.
У 1920 р. Ганна бере участь у жіночому конгресі в Женеві, зокрема виступає з короткою англомовною промовою, бере участь у всіх дискусіях, знайомиться з відомими діяч- ками жіночого руху. Загалом, вона була задоволена цією справою, бо писала у листі до батька: «Врешті все, що мо- гла одна душа зробити, то я зробила, я напишу справоздан- ня до «Нашої мети» і також пошлю Черняхівській (вона пре- зидент «Союзу українок»), і її попрошу в газетах умістити»
270
[36, c. 262]. Ганна — учасниця жіночих форумів у Гаазі, Римі, Копенгагені, Осло. Репрезентувала українське жіноцтво на Конгресі Інтернаціональної жіночої ради у Вашингтоні, між- народній Жіночій лізі миру та свободи. Усвідомлюючи важли- вість співпраці українських жінок із останньою організацією, діячка залучає до неї М. Грушевську, яка на початку 1920-х рр. проживала у Швейцарії, Л. Старицьку-Черняхівську, спробу- вала приєднати до Ліги і М. Донцову (подала відомості про неї до Інтернаціонального бюро). Писала останній, що їй часто доводилося очолювати женевську українську секцію Ліги [33]. У жовтні 1924 р. Ганна разом із Оленою Охрімович-Залізняк ініціювала заснування українського товариства жінок із вищоюосвітою у Львові. Як писав часопис «Наше життя» (Ньо-Йорк, 1964. – Ч. 5) у 1925 р. Ганна дала поштовх для об’єднання існуючих жіночих товариств у США у Союз українок Америки.
Також донька Є. Чикаленка відома як талановита публіцистка на еміграції та в Галичині, котра знайомила читачів зі становищем міжнародного жіночого руху, його формами та кращими традиціями, писала про письменниць світового значення, подавала літературні огляди їхніх творів [37, c. 3]. На початку еміграції перекладала для французьких і швейцарських журналів твори І. Франка, М. Коцюбинського, Ю. Федьковича.
Od dziadków do wnuków
ślub: ♀ Оксана Линтварева (Чикаленко)
ślub: ♀ Tatiana Stachiewicz
śmierć: 1965, Нью-Йорк, США
