Adam Kisiel (Кисіль) b. 1600 d. 3 maj 1653

From Rodovid PL

Osoba:495373

Ród	Kisielowie
Płeć	Mężczyzna
Imię i nazwisko (po urodzeniu)	Adam Kisiel
Inne nazwiska	Кисіль
Inne imiona	Адам Мефодій Григорович
Rodzice ♀ Theodora Teresa Eufrozyna Iwanicka (Kisiel) [Iwaniccy] d. 1652 ♂ Grzegorz Kisiel [Kisieliowie] b. < 1580
Wiki-strona	Wikipedia:pl:Adam Kisiel

Lista wydarzeń

1600 urodzenie:

ślub: ♀ Анастасія Філонівна Гулькевич (Гулкевич) [Гулькевичі] d. 1659

3 maj 1653 śmierć:

Notatki

Adam z Brusiłowa Swiętołdycz-Swiatołd Kisiel, łac. Adamo de Brusilow Sventoldicio Kisiel, ukr. Адам з Брусилова Свентольдич Кисіль herbu Kisiel (ur. 1600 w Niskieniczach, zm. 1653 tamże), właściciel Kisielina (daw. Kisielgrodu), Huszczy, i Brusiłowa; kasztelan czernichowski w latach 1639-1642, kasztelan kijowski w latach 1642-1653, wojewoda bracławski w latach 1648-1649, wojewoda kijowski od 1649. Odegrał pewną rolę podczas powstań kozackich jako przedstawiciel obozu ugodowego. Ostatni prawosławny senator I Rzeczypospolitej.

Magnifico Dn. Adamo de Brusilow Sventoldicio Kisiel Domino et haeredi in Huszcza Gnoino et Kisielgrod Palatino Braclarierisi, Capilaneo Noszoviae, Kioviensis, et demum Palatinus Kioviensis etc. cet.

Адам - Мефодій Григорович Кисіль. Народився 1600 р. у с. Низкиннчах (нині Володимир-Волинського р-ну Волинської обл.) у сім'ї потомствених волинян, православних шляхтичів Григорія Гнівошовича Киселя-Низкиницького і Терези Іваницької. Однак далекі предки Киселів вперше фіксуються не на Волині, а на Київщині. Однією з осіб роду, згадуваних під 1456 р., є Лазар Браєвич, власник Норинська під Овручем та Івниці під Житомиром, слуга київського князя Семена Олельковича.

Досліджуючи козацько-селянські повстання проти Речі Посполитої, сучасні історики не мають права обминути визначної історичної особи, відомого політичного діяча середини XVіі ст. київського воєводи Адама Григоровича Кисіля. Саме на його долю випало протягом 14 років бути посередником в переговорах між урядом Речі Посполитої та козацьким Гетьманатом.

В різний час польські та російські історики досліджували біографію Адама Кисіля. В журналі "Киевская старина" (1885 р.) був надрукований історично-біографічний нарис "Адам Кисіль - воєвода київський" івана Новицького. В кінці цього дослідження автор зазначає, що місце смерті Адама Кисіля і дата його смерті невідомі. На цю публікацію відгукнувся історик Омелян Дверницький, і в тому ж журналі 1886 р. було надруковано "Дополнение к биографии Адама Киселя", в якому дослідник вказує, що за заповітом Адам Кисіль похований в одній труні з рідним братом Миколою, про що свідчить напис з двох боків труни польського мовою. З одного боку - Адам з Брусилова Кисіль, Воєвода. Генерал. Київський. Носовський. Тлумацький староста, з другого - Микола з Брусилова. Черкаський. Синіцкий. Староста. Полковник.

Для зацікавленого читача не буде зайвим завітати в Успенську церкву села Низкиничі іваничівського району, де і сьогодні в підземеллі церкви збереглася олов'яна труна-саркофаг з тлінними останками київського воєводи Адама Кисіля. і коли оглянути уважно цю труну-саркофаг з обох боків, то віднайдемо тільки один напис, що виконаний з вдавлених по формі букв польською мовою: "Микола з Брусилова Кисіль, черкаський, синіцкий староста, полковник". Саме так виклав цей факт у своєму дослідженні історик Григорій Бугославський, що було надруковано в "Сборнике статей в честь графини Прасковии Уваровой. Издание Московского Археологического общества. 1916 год" під назвою "Киевский Воєвода Адам Кисель й выстроенная им в селе Низкинычах Владимир-Волынского уезда церковь". Очевидно, О.Дверницький і Г.Бугославський хотіли видати бажане за дійсне. Але цим вони ввели в оману читачів на ціле століття. Це ще раз підтверджує неправдивість російських істориків щодо української історії.

Григорій Гнівушевич мав двох синів - Адама та Миколу. Рік народження Адама Кисіля точно невідомий. Зважаючи на те, що в написі на надгробному пам'ятнику Кисіля сказано, що він помер 3 травня 1653 р., в 53 роки від роду (за свідченням його жінки Анастасії, яка робила надгробок), можна зробити висновок, що він народився 1599 р. або на початку 1600 р.

Останній рік свого життя Адам Кисіль провів осторонь політичного життя, значною мірою через тяжку хворобу, а також внаслідок неприхильного ставлення до нього польського короля Яна Казиміра. Передчуваючи близькість смерті, він написав 1 травня 1653 р. заповіт, згідно з яким наказував себе поховати на батьківщині в родовому селі Низкини-чах, й основну частину свого багатства лишав своїй дружині Анастасії.

А під кінець свого життя Адам Кисіль володів 65 населеними пунктами, в тому числі на Волині - 37, на Київщині - 18, Чернігівщині - 7 і Галичині - 3. Річний прибуток з усіх цих володінь становив 150 тисяч злотих. Джерелами примноження земельних володінь воєводи були королівські пожалування, а також купівля земель та ощадливе на них господарювання.

Були в Адама Кисіля й численні родичі, про яких він також не забув згадати у своєму заповіті. Однак найзначимішою спадкоємицею при розділі майна він визнав тільки дочку рідного брата Миколи - Олену, яка була дружиною Стемпковського, старости Володимирського. Крім племінниці, в заповіті згадуються й інші родичі: Микола Кисіль, племінник; Петро Кисіль - староста Вишгородський; Юрій Кисіль - староста Синицький та Яків, ілля, Володислав, Ярослав, Михаїл Кисілі.

Щодо релігійних поглядів Адама Кисіля і його відданості православ'ю, то в духовному заповіті говориться: "п'ятдесят три роки життя мойого, які дозволив прожити мені Господь Бог, перебував я в православній вірі святої східної церкви Божої Матері моєї, в якій шістсот нєзмінно оставались предки мої, в ній я хочу оставатися і до останнього мого дихання".

Помер Адам Кисіль 3 травня 1653 р. і був похований в підземеллі Успенської церкви села Низкиничі.