Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.

83.6% Complete

— Join the discussion — The fundraising round — The Rodovid Foundation —

Ігнатій Степанович Дерев'янко

From Rodovid PL

Osoba:925301

Ród	Дерев'янки
Płeć	Mężczyzna
Imię i nazwisko (po urodzeniu)	Ігнатій Степанович Дерев'янко
Rodzice ♂ Степан Дерев'янко [Дерев'янки]

Lista wydarzeń

urodzenie: Губернія Полтавська, Імперія Всеросійська

Notatki

Що стосується медичного забезпечення, то фактично воно почалося після 1882 року, тобто після того, як почала працювати Сербенівська лікарня, на базі якої була створена п’ята меддільниця Пирятинського повіту. Цією дільницею обслуговувались такі населені пункти: Сербенівка, Степанівка, Каївка, Кононівка, Мойсівка, Шрамківка, Кантакузівка, Коломиці, Кохнівка, Остапівка, Ковтунівка, Писарщина, Мечет, Погреби, Григорівка, Михайлівка, Березівка, Мар’янівка та ін. 3 метою кращого обслуговування хворих в 1894 році організовано чотири фельдшерські пункти: Городищенський, Мечетський, Свічківський, Мойсівський. У кожному із них було по одному фельдшеру. Свічківський медпункт обслуговував Свічківку, Кохнівку, Коломиці, Ковтунівку, Остапівку (Антонівку), Хомовщину. Хворі із цих сіл у визначені дні збирались на фельдшерському пункті, куди приздив лікар Сербенівської лікарні. Він оглядав і вислуховував хворих, призначав їм лікування. Дільничний фельдшер здійснював лікування хворих згідно з вказівками лікаря, спостерігав за їх видужуванням, у визначені дні виїздив до хворих.

У Свічківському фельдшерському пункті тривалий час, починаючи з 1900 року, працював фельдшер Ігнатій Степанович Дерев’янко. Його колега Павло Павлович Тітов довгий час працював фельдшером у Сербенівській лікарні, після революції екстерном склав екзамени на лікаря-терапевта. Жив він у селі Мечеті (нині Грушківка), працював як приватний лікар до кінця свого життя (1946 р.). Він часто виїздив у Свічківку, приймав хворих, багатьом свічківцям врятував життя. До речі, ще однією заслугою Павла Павловича є те, що він зберіг передані йому в 1923 році нащадками Гребінок портрет письменника Євгена Павловича Гребінки та його рукопис “Українських приказок” (так автор назвав свої байки). Цей портрет нині зберігається в музеї Т.Г. Шевченка (м. Київ), а рукопис – в інституті Літератури Національної Академії Наук (теж м. Київ).