Яков Дмитрович Бутович d. < 1604

From Rodovid PL

Osoba:495287

Ród	Бутовичи
Płeć	Mężczyzna
Imię i nazwisko (po urodzeniu)	Яков Дмитрович Бутович
Inne imiona	Яцько
Rodzice ♂ Дмитро Михайлович Бутович [Бутовичи] d. 1573

Lista wydarzeń

narodziny dziecka: ♂ Григорій Якович Бутович [Бутовичі]

narodziny dziecka: ♂ Семён Яковлевич Бутович [Бутовичи] d. 1602

narodziny dziecka: ♂ Олександр Якович Бутович [Бутовичі]

narodziny dziecka: ♂ Мартин Якович Бутович [Бутовичі] d. 1630

ślub: ♀ Ганна Михайлівна Гребніцька (Бутович) [Гребніцькі]

ślub: ♀ Федора Прокопівна [?]

< 1604 śmierć:

Notatki

Відомо, що після смерті чоловіка Пелагея Брусиловська прийняла схиму* і 1541 р. подалася до Печерського монастиря, а Брусилів заклала архімандритові Вассіану. Нащадків Пелагея Брусиловська не мала, а найближчим її родичем був «братанич (племінник по батькові — Авт.) Яцько Бутович, староста константинівський», який після її смерті вирішив викупити заставлені брусилівські маєтності [14]. Але не село так цікавило Яцька Бутовича, а «брусиловська дорога» з переїздом через р. Здвижень у Монастирищі, яку після смерті Тимофія Брусиловського фактично контролювали Лозки.

Після невдалої спроби викупити Брусилів Яцько Бутович силоміць одібрав село і залишив його за собою лише після того, як в обмін за Брусилів дав Києво-Печерському монастиреві власний маєток Зайковщину [15].

29 березня 1574 р. польський король Генріх IV видає грамоту Яцькові Бутовичу на будівництво замку в Брусилові та перейменування його у містечко та заселення мiстечка для оборони земель Волинських вiд татар [16]. А 1585 р. Яцько Бутович уже від короля Стефана Баторія добивається для Брусилова німецького (Магдебурзького) права і відтоді разом із родиною постійно мешкає в своєму брусилівському замку [17].

Яків Дмитрович був людиною досить підприємливою та войовничою [18]. Так, М. Грушевський зазначає, що київський хорунжий Бутович зі своїм сином Семеном, що, вочевидь, товаришував із козаками, закликавши кількасот козаків, пограбували маєтність Хворощанську Козаровських, з якими мали якісь спори [19].

1585 р. брусилівці допомогли Анастасії Дубленській втекти від свого чоловіка [20]. Вони доставили Дубленську в Брусилів до Бутовичів, а звідти — до Києва.

За Якова Дмитровича брусилівські володіння Бутовичів значно розширилися. Прикупивши до Брусилова п’ять околичних поселень Пуково, Батиєво, Монастирище, Мілетичі (Мілетичі) і Щенснівку, Бутовичі стають господарями «брусилівської дороги». На початку XVII ст. було встановлено кордони між маєткам Лозків і Бутовичів та осаджено нові висі Озеряни, Карабачин, Осовець, Кочерово, Костюковець [21]. Напевно, ще за життя Якова Дмитровича Бутовичам дісталися села Соловіївка, Дивин, Морозівка, Водотиї та ін.

Відомий заповіт Яцька Бутовича за 3 серпня 1604 р. (дата заповіту, можливо, і є датою смерті Яцька Бутовича), в якому, зокрема, зазначається: «Цілий маєток свій, що у воєводстві Київському, замок і місто Брусилів зі всіма його належностями (мабуть, малося на увазі прилеглі села — Авт.) синам своїм записав Мартинові й Олександрові в рівних долях; дружині своїй Федорі Прокопівні суму 25 000 польських злотих на вись Костевці запевнив; дочці своїй Марії Ласотіній доживати вік на своєму маєтку висі Кочуров тим записав аж до живота їй утвердив» [22].

Наявність і елементарно грамотних, і освічених в Брусилові в часи литовсько-польського панування людей видно з такого. Власниця Брусилова монахиня Пелагія Брусиловська в 1541 році пише заповідну грамоту – фундуш, за силою якої Брусилів переходить у власність Києво-Печерської лаври. Коли ж пан Яцько Бутович, хорунжий київський, силоміць одібрав Брусилів, то оставив наше містечко за собою лише після того, як в обмін за Брусилів дав Києво-Печерському монастиреві власний маєток Зайковщину, а король Генріх IV дав "законну" грамоту Бутовичу в 1574 році.

З смертю Генріха IV боротьба за Брусилів між Києво-Печерською лаврою і Яковом Бутовичем відновлюється ще з більшим запалом. Справу цю розглядають різні установи; новий король Стефан Баторій грамотою 1579 року оставив Брусилів за монастирем, а через короткий час, в 1585 р., новою грамотою остаточно закріпляє наше містечко, уже з магдебурзьким правом, у власності Бутовича.

Вся ця багаторічна боротьба за Брусилів відбувалась не тільки у формі зухвалих наїздів, типових для того часу, грубої збройної сили, але й точилася шляхом широкого листування сторін з різними державними установами.

Закріпивши за собою Брусилів Яцько Бутович кількома роками пізніше "заокруглює" свій маєток приєднанням до нього ряду селищ біля Брусилова. І знов скаржиться Стефан Лозка, маршалок мозирський, власник містечка Рожева, на Бутовича, знов іде паперова війна між феодалами. Боротьба закінчилась тільки тоді, як Яцько Бутович сплатив належні гроші за захоплені селища, а урядова комісія в 1600 р. розмежувала землі Бутовичів і Лозки. Відзначимо, що обидві сторони під час позову представили в різні установи численні документи і грамоти про Брусилів, Рожев та навколишні села, які сягають 1525 року. Цілком зрозуміло, що переписування давніх документів, виготовлення виписок з них, писання нових паперів і при тому відповідно потрібною їм юридичною мовою вимагало не тільки елементарної грамотності, але й значної освіти.