Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Фёдор Аксак
From Rodovid PL
| Ród | Аксаки |
| Płeć | Mężczyzna |
| Imię i nazwisko (po urodzeniu) | Фёдор Аксак |
Lista wydarzeń
narodziny dziecka: ♂ Григорій Федорович Аксак [Аксаки]
1520? narodziny dziecka: Річ Посполита, ♂ Мартин Федорович Аксак [Аксаки] b. 1520?
śmierć: Річ Посполита
Notatki
Аксаки, нітрохи не вагаючись, виводили своє походження від Александра Македонського і Демосфена (незважаючи на те, що за життя ці протопласти не палали любов’ю один до одного). Але вже сучасники вважали, що такі претензії непомірні, а саме слово “аксак” звучить якось по-татарськи. Аксаки охоче з цим згодилися і внесли до списку предків ще й Тамерлана – Тимура Кульгавого, бо “кульгавий”, начебто, по-татарськи “аксак”. А то є і ще одне подібне слово – “аксакал”.
На думку Наталі Яковенко, в книзі якої “Україна аристократична” я це все випорпала, Аксаки “прийняли протекцію великого князя литовського Ольгерда разом з опальним династом Золотої Орди Мансур-Кіятом Мамайовичем після поразки Мамая в Куликовській битві”. Мамайовичі – то і є пізніші Глинські. А Аксаки згодом поділилися, якась їх частина вимандрувала до Московського князівства, пізніше підправила прізвище на Аксакових – і в 19 столітті один з членів роду прославився тим, що написав на мотив “Красуні й чудовиська” казку, яку назвав “Аленьким цветочком”, а його син придумав концепцію слов’янофільства.
Натомість “наші” Аксаки послужили князю Ольгерду і дістали невелику земельну вислугу на Поліссі. В 1515 році в документах згадується Федір Аксак, схоже, що він був не тільки першим “документальним” Аксаком, але й представником першого християнського покоління роду: йому навіть нікого було вписати в дуже престижний Пом’яник Києво-Печерського монастиря через відсутність предків-християн. Дальша історія роду досить типова для литовської епохи. У Федора було два сини: Григорій і Мартин. Згідно із законами князівства, маєток поділу не підлягав. Тому батьківський спадок дістався старшому, Григорію, а менший, Мартин, вирушив робити кар’єру до столиці – Вільні. Там він здобув протектора в особі канцлера Миколая Радзивілла (брата романтичної королеви Барбари). Тим часом Григорій Аксак помер, Мартин повернувся додому, відсудив спадок від братової Овдотеї, а племінники. якщо вони були, невідь-де поділися. У самого Мартина були два сини, менший, Михайло, загинув у сутичці з татарами, а старший, Ян, і є одним з головних героїв цього опусу.
Od dziadków do wnuków
