Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Jan Szczęsny Herburt b. 25 styczeń 1547 d. 31 grudzień 1616
From Rodovid PL
| Ród | Herburt |
| Płeć | Mężczyzna |
| Imię i nazwisko (po urodzeniu) | Jan Szczęsny Herburt |
| Inne imiona | Jan Feliks Herburt |
| Rodzice
♂ Jan Herburt [Herburt] b. 1524? d. 16 listopad 1577 | |
| Wiki-strona | wikipedia:pl:Jan_Szczęsny_Herburt |
Lista wydarzeń
25 styczeń 1547 urodzenie:
1601 ślub: І, ♀ Elżbieta Zasławska (Herburt, Przerembska) [Zasławscy]
31 grudzień 1616 śmierć:
Notatki
Jan Szczęsny Herburt (ur. 12 stycznia 1567, zm. 31 grudnia 1616, w Dobromilu), (ru. Ян Щасний-Гербут), pisał pod pseudonimami Andrzej Maczuski, Grzegorzkowic, starosta dobromilski, mościcki oraz wiszeński, sekretarz królewski, polski pisarz polityczny (rokoszowy), wydawca, dyplomata, poseł na Sejm. Był synem Jana Herburta. Sam siebie nazywał Rusinem. W swojej polityce popierał stronnictwo Kanclerza Jan Zamoyski, wziął udział w wielu misjach dyplomatycznych (do Szwecji, Anglii, Watykanu oraz Imperium Otomańskiego). Następnie był stronnikiem Króla Zygmunt III Waza, ale również jego oponentem, był jednym z przywódców tzw. rokoszu Zebrzydowskiego w roku 1607, uwięziony przez rojalistów od 1607 do 1609. Jako wydawca miał również kłopoty z cenzurą królewską w okresie kontrreformacji. Był autorem wielu pism politycznych oraz antymagnackich. W rozważaniach politycznych bronił polemicznie obrządku prawosławnego przeciwko Unii oraz Rusinów, pisał piosenki w gwarze rusińskiej. [1]. Wydał m.in przywilej budowy cerkwi w Mościskach w roku 1604, cerkiew wybudowano w roku 1611. Drukował w Dobromilu m.in. pisma Wincentego Kadłubka oraz VI tomów Kronik Jana Długosza. Wydane w Dobromilu książki sygnował herbem Herburt oraz hasłem " Prawdą a Pracą ". Spory z Wapowskimi i Stadnickimi. Jan Szczęsny umiera w roku 1616 pozostawiając miasto Dobromil w kompletnej ruinie, przez historiografów określony później mianem uczonego warchoła. Miał syna: Jana Lwa Herburta (~1603,+ 1631) właściciela ziemskiego. Wydawca: "Dialog o obronie Ukrainy", W. Kicki, "Wizerunk utrapioney Rzeczypospolitey" "О przyjaźniach i przyjaciołach" "Zdanie o narodzie ruskim"
Ян Щасний Гербурт народився в 1547 році. Рано втратив батька. Його вихованням займався родич - канцлер Ян Замойський, який відіслав його на навчання за кордон. Ян Щасний отримав університетську освіту, подорожував Європою, перебував при цісарському дворі у Відні, знав італійську, французьку, грецьку і латинську мови. З 20-ти років почав займатися політичною діяльністю. Був секретарем у польського короля Жигмонта ІІІ, брав участь у військових походах. Згодом розчаровується в політиці короля і залишає службу. В 1601 році одружується з українською княжною Єлизаветою із Заславських із Острога і назавжди залишається в Добромилі. Сприяє розвиткові міста, запрошує купців, розширює Високий замок, розмальовує Низький замок. Їхні розписи не були високої мистецької вартості, але цікаві за сюжетом: на фоні чотирьох пірамід було зображено сейми, написано вірші і вислови, намальовано портрети польських королів і портрет власника. Ян Щасний приймав у замках видатних людей і вчених того часу, вивчав минуле українських земель і почав відчувати себе українцем. Виступив на стороні опозиції у боротьбі проти короля Жигмонта ІІІ, який був фанатичним католиком і вів нетолерантну політику щодо іновірців. Ян Щасний Гербурт боронить «народ шляхетської, грецької віри», терпить поразку і опиняється у краківській в’язниці. Тут розпочинається його літературна діяльність. У 1608 році у в’язниці він пише латинською мовою «Оповідання про перемогу низових козаків над таврійськими татарами», де прославляє хоробрість козаків. У 1609 році він просить пробачення у короля, і його звільняють з в’язниці з умовою жити тільки в Добромилі із забороною листування. Але він продовжує брати участь у політичному житті, виступає на сеймах і енергійно підтримує православних. Відверто заявляє, що він русин. Українською мовою пише «Гадка Гриця з фортуною». В 1611 році засновує в Добромилі власну друкарню і видає твори з історії Польщі і Русі. Тоді й виходить його сатиричний твір «Єзуїти» з гострим засудженням діяльності Петра Скарги, історія Польщі - «Хроніки Длугоша» в 6 книгах з накладом в 1045 примірників. У 1613 році разом з дружиною видає грамоту, в якій записує отцям василіанам 82 морги землі для будівництва монастиря і церкви. В грамоті зазначено, що вони мусять «дотримуватися богослужіння, як за наших предків бувало, релігії грецької вживати». І на Чернечій горі було закладено монастир з дерев’яною церквою. В 1888 році до монастиря прибув граф Роман Олександр Шептицький, звідси розпочалася його хресна дорога: тут став ченцем, прийняв духовний сан, отримав ім’я Андрей. У 1890 році залишив монастир. У Гербурта було багато противників, які не могли зрозуміти, як шляхтич римо-католицького обряду, відомий своєю високою освіченістю, меценат науки став на захист русинів та їхніх традицій. Єпископ Сєцинський жалівся на нього папі Павлові V. Папа докоряв Гербуртові. Але він відповів, що приймає унію, не протестує проти неї, але тілом і душею противиться її насильницькому впровадженню. Він заявив, що «Русини є моїм народом, Русь – моя рідна Батьківщина. Унію необхідно проводити спокійними і лагідними середниками». Він радив переводити в унію церковними засобами без участі держави. В одному зі своїх виступів зауважував, що польський король Жигмонт I будував і грецькі церкви, і костели. Монастир св.Спаса, що був закладений руським князем Левом, наказав закінчити, і надав ченцям землю. Згодом королівським декретом Яну Щасному заборонили видавничу діяльність, його книги конфіскували, почали судовий процес. Помер Ян Щасний Гербурт в 1616 році. Його спадкоємцем став син Ян Лев Щасний, письменник, автор "Науки Добромильської". У 1622 році він був змушений за борги продати батьківський маєток. На ньому і закінчився рід Гербуртів. За легендою, кожен Гербурт, що помирав, перетворювався на сизого орла, який гніздився на ближніх скелях. І коли один із Гербуртів застрелив такого орла, в тій хвилі помер його син, і на тому закінчився славетний рід. Він згас у 1645 році.
РОЗМИСЕЛ ПРО НАРОД РУСЬКИЙ, НАПИСАНИЙ ПІД ЧАС МОСКОВСЬКОЇ КОНФЕДЕРАЦІЇ (1613) ПАНОМ ЩАСНИМ ГЕРБУРТОМ ДОБРОМИЛЬСЬКИМ, СТАРОСТОЮ ВИШНИЦЬКИМ ТА МОСТИЦЬКИМ
Od dziadków do wnuków
ślub: ♀ Katarzyna Kmita
ślub: ♀ Katarzyna Barzi (Herburt)
zawód: 1568 -, Руське воєводство, Адміністратор соляних шахт
śmierć: 1584
